Задивився я на обрій
В даль блакитну і неясну…
Легкий вітер грав квітами,
Вечір тихий був прекрасний.
Враз мені прорізав душу
Якийсь світлий новий промінь,
Схвилював глибоко серце
Вже давно забутий спомин…
Також я стояв на горі,
Також бачив даль неясну,
Також вітер грав квітками,
Також вечір був прекрасний…
Але щось таке зробилось,
Зрозумів я щось велике…
І усе мені здалося
Нетверезим, марним, диким…
Дмитро Тась