БІОГРАФІЯ

Лідія Михайлівна Могилянська
Українська Поетеса
(07.11. (25.10.) 1899 р., м. Чернігів — 06.06.1937, м. Москва)

Літературні псевдоніми:
Ладя Могилянська, Веніамін Калєнтьєв

Батьки:
батько - Могилянський Михайло Михайлович (1873 - 1942) - український, російський письменник і публіцист, журналіст, перекладач, літературознавець, літературнний критик, юрист, громадський діяч; мати - Ситенська Олександра Олексіївна (1873 - 1932) - вчителька.

Брат і сестри:
Дмитро Могилянський (Дмитро Тась) (1901 - 1938), Олена Могилянська (1905 - 1998), Ірина Могилянська-Саф’ян (1911 - 1987).

Віхи жіття:
1917 р. — закінчення жіночої гімназії в м. Петрограді, переїзд до м. Чернігова.
1918 - 1919 — навчання в Чернігівському інституті народної освіти (закінчила 2 курси), член студентської ради інституту.
1919 р. — перша публікація віршів у журналі “Просвещение”, м. Чернігів.
1919 - 1922 — уповноважена Чернігівського губернського відділу народної освіти зі збору фольклору і матеріалів “про українські говори в Новгород-Сіверському та сусідніх повітах і про перехідні від українських говорів до білоруських і великоруських, а також даних про вплив української культури в тих місцевостях, де українських говірок на данний час не зустрічається”, член комісії з вивчення історичних пам’яток Чернігівщини.
1922 - 1929 — робота в редакції газети “Червоний стяг”.
1923 р. — заміжжя з Коновалом Віктором Івановичем (1898 - ????), секретарем Чернігівського управління у справах друку, сином Івана Коновала, відомого чернігівського поета (літературний псевдонім Вороньківській) і громадського діяча. У шлюбі народилася (1924 р.) єдина донька Інна.
До 1929 р. — публікації віршів в українських республіканських журналах “Червоний шлях”, “Нова генерація”, “Життя і революція”, “Літературно-науковий вісник”, “Селянське життя”, “Зоря” (м. Дніпропетровськ), “Всесвіт” та ін. Відвідувала в м. Чернігові гурток творчої молоді, організований Олександром Селівановим.
1929 р. — заарештована Чернігівським окружним відділом ДПУ (Державне політичне управління) УССР у числі 68 осіб “за поширення контрреволюційної літератури і участь в контрреволюційній терористичній організації “Демократичний союз молоді”. Колегією ОГПУ (Об’єднане державне політичне управління) СРСР була засуджена до розстрілу. Пізніше вирок був замінений на 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Термін відбувала в спецтаборі особливого призначення на Соловецьких островах в Білому морі, потім була переведена в табір на будівництво Біломор-Балтійського каналу.
1933 р. — дострокове звільнення з ув’язнення, початок роботи в якості вільнонайманої на будівництві каналу ‘Москва - Волга’.
1933 - 1937 — співробітниця відділу друку культурно-виховного відділу Дмитрівського табору, редактор газети українською мовою “За нову людину”, співробітниця журналу “На штурм траси”. Публікувала вірші та прозу українською та російською мовами в багатьох виданнях Дмитрівського табору. У 1935 р. у видавництві Дмитрівського табору опублікувала гнигу віршів “Два канала” (російською та українською мовами), в 1936 р. - книгу нарисів “Табірниці-стахановки”.
1936 р. — прийнята кандидатом в члени Спілки письменників СРСР.
1937 р. — прийнята в члени Спілки письменників СРСР.
1937 р. — 11 травня - заарештована в м.Дмитрові Московської області “за участь у контрреволюційній терористичній організації” і 5 червня засуджена до розстрілу. Вирок було виконано 6 червня 1937 р. Місце поховання: м.Москва, Донське кладовище (братська могила).

Реабілітована: - за другою “справою” - в 1957 р., за першою “справою” - в 1990 р.