Люлі, лі-лю-лі,
Білі кораблі,
Щогли золоті,
Хлопці молоді,
Очі запальні,
Заряні пісні,
Сині дні без меж,
Відблиски пожеж,
І нема землі.
Люлі, лі-лю-лі.
Дивні твої колискові пісні.
Хто ж так співа над колискою?
Наче смієшся, а сльези рясні
Линуть і линуть прозорою низкою.
Люлі, лі-лю-лі.
Хмари чорні, злі,
Сині блискавки,
Накази різкі,
Моря лють сліпа,
Дика боротьба,
Перемога хвиль,
І холодний біль,
І нема землі.
Люлі, лі-лю-лі.
З вітром гуляє скрипучий пісок,
Стали тумани мурами…
Спить у колисці твій білий синок,
Солодко спіть перед бурями…
Люлі, лі-лю-лі,
Вмерли кораблі,
Дну — пісок м’який,
Спати тут віки,
Трав підводних сон,
Голубий полон,
Вії золоті.
Чий ти, молодий,
Дочекавсь землі?
Люлі, лі-лю-лі.
Море у сні, мов дитина тепер,
Добреє сонце над обрієм…
Навіть здається у морі смерть
Доброю-доброю.
Ладя Могилянська