Дні летять, мов зграя журавлів
Гострим кутом дивляться вперед
Бур’янами п’ють вуста землі
Запашних дощів солодкий мед.
Літо - молодиця із серпом -
З жнив вертае в голубу сутінь,
Рук смуглявих втомлений залом
І стрункого стану довга тінь.
Слухай, літо, золоті слова:
Повня сил і щастя навкруги!
Що тобі і як тобі співать
Мушу я від повні і снаги?
Літо - молодице молода!
У задумі на плетінь схились:
Нерухома у ставку вода
Не колише ряски сонних сліз.
А на обріі, де впала тінь,
Розбиваючи вечірній сон,
Тіло греблі прагне в височінь,
У міцний вдягаючись бетон.
Завтра там новий зустрінуть день
Переможним розмахом руки,
І лунае хвилями пісень,
Повня сил і щастя навкруги.
Соняшник на захід зір втопив,
У вогняне коло свій привіт…
Хто тебе і як тебе навчив
Так сприймати журавлиний літ?
Завтра вранці знову на жнива,
І тебе пізнають колоски…
Слухай, літо, золоті слова:
Повня сил і щастя навкруги!
Ладя Могилянська